КОНЦЕНТРАЦІЙНИЙ ТАБІР

КОНЦЕНТРАЦІЙНИЙ ТАБІР

концентраційний табір - місце превентивного ув'язнення людей з мотивів політичного, національного та релігійного характеру за рішенням державної таємної поліції - гестапо, без слідства і суду, без встановлення терміну, з особливо жорстоким режимом тримання (ізоляції), і з метою поступового знищення в'язнів непосильною каторжною працею, голодом, екзекуціями, тортурами, вбивствами і стратами, підпорядковане інспекції концентраційних таборів Третього Рейху з характерними ознаками:

- повна ізоляція в'язнів від зовнішнього світу, що забезпечується комплексом споруд, обнесених системою дротяних огорож під високою електричною напругою, встановленням вогневих точок на охоронних вежах і в наземних дзотах по периметру огорожі, а також системою зовнішніх постів, що виключає можливість проникнення до табору іззовні;

- реєстрація ув'язнених та запровадження спеціального одягу і системи розпізнавальних знаків і номерів;

- охорона військами СС;

- використання праці ув'язнених головною службою господарського управління СС;

- незастосування превентивного ув'язнення, що здійснювалося державною таємною поліцією - гестапо як покарання або заміна тюремного ув'язнення;

Закон (1584-14), чинний Верховна Рада України від 23.03.2000 № 1584-III Про жертви нацистських переслідувань